Відновлюємо втрачене, або повернення до гандбольних традицій: як Українська команда розпочала свій шлях у відборі на Євро-2026.
На минулому тижні українська національна команда провела два стартові матчі у відбірковій єврокампанії, значно піднявши собі настрій. Гравці порадували як своєю грою, так і набраними очками. Спершу нашу команду на виїзді незначно обігравала збірна Нідерландів з рахунком 39:40, а потім у Вільнюсі було здобуто важливу перемогу над командою Фарерських островів - 35:32. Такий результат і позиція в нашій групі свідчать про те, що шанси на вихід на великий турнір складають 95%.
Проте після розширення континентального форуму з 16 до 24 учасників одного лише виходу на турнір замало, необхідно повернути високий посівний кошик. Ідеально - другий, мінімум - третій.
Нагадуємо, що в фінальному етапі Євро з кожної групи лише дві з чотирьох команд проходять з попереднього раунду до основного. Тому в решті чотирьох матчів відбору важливо боротися за втрачені місця, щоб спростити собі процес жеребкування в майбутньому.
А тепер повернемося до Алмери, де українці заклали основи відновлення потужної фортеці. Збірна Нідерландів та її знаменитий наставник Стаффан Олссон не приховували своїх переживань щодо фінального результату. Хоча захист обох команд іноді давав збій, наша атака вражала своєю грацією. Весь наш лівий фланг демонстрував неймовірний рівень гри: розумно, організовано, швидко та ефективно.
Головним ініціатором трансформації збірної без сумніву виступає головний диригент команди, Захар Денисов, який відновив своє право носити капітанську пов'язку і одночасно здобув статус другого тренера. Більше того, він не лише координував дії, а й активно брав участь у майже рівній боротьбі з умовним фаворитом групи.
Поряд із ним, наша зірка Ігор Турченко, впевнено займався своєю діяльністю, вражаючи всіх майстерністю гри у гандбол. Здається, його перебування у французькому Ліможі - це лише проміжний етап на шляху до одного з провідних клубів Європи. Після двох останніх матчів його вже й так висока вартість значно зросла.
Повернення Дмитра Артеменка до лівого кута стало підтвердженням його лідерських якостей — 21 гол із 22 спроб за два дні дозволяє не зважати на помітні проблеми з правим флангом. Наші ліворукі футболісти та вінгери, які від них залежать, не змогли похвалитися значними досягненнями, якщо висловлюватися відверто…
У першій грі всі три наші голкіпери отримали свою частку критики, оскільки не змогли проявити себе на полі. Проте саме тому вони є найкращими в країні — щоб показати, що навіть найбільші зірки можуть стикатися з невдачами. Через чотири дні Комок і Терехов стали ключовими фігурами у важкій, але вольовій перемозі над фарерцями.
Якщо говорити мовою баскетболу, то нам неабияк підтримали "гранди". Лінійні Ільченко та Бурзак виявилися справжніми опорами основної команди, а також приємно здивував Онуфрієнко, який провів два чудові матчі. Лінійний гравець словенського Целе несподівано став ключовим елементом, без якого здобуття перемоги над Фарерами могло б виявитися неможливим.
Щодо загальної динаміки першого матчу, то "синьо-жовті" мали перевагу протягом трьох чвертей зустрічі, але не вистачило сил до важливого фінального етапу. "Помаранчеві" утримували лідерство на відстані одного-двох голів, не надавши нам можливості вирватися до омріяної нічиї.
Україна: Чудінов (5/18, 28%), Комок (2/17, 12%), Терехов (1/13, 8%); Артеменко (13/13), Турченко (9/12), Денисов (7/7), Ільченко (3/3), Близнюк (3/7), О. Онуфрієнко (2/2), Бурзак (2/3), Редькін (0/1), Рагозін, Черкащенко, Котюк, Паровінчак, Савчук (н.в.).
Ця зустріч залишила яскравий слід завдяки кільком видатним досягненням:
Україна встановила новий рекорд за кількістю забитих голів у одному матчі в історії чоловічої національної команди.
Дмитро Артеменко став четвертим українським гравцем, який досягнув вражаючого результату, закинувши 13 або більше м'ячів у рамках одного матчу за національну збірну.
Плеймейкер Владислав Паровінчак дебютував у збірній та став 154-м гравцем, що брав участь на офіційному рівні (за наявними даними).
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
Матч у Вільнюсі проходив зовсім інакше. Все почалося так, що розв'язка майже настала вже на старті. До 15-ї хвилини суперники вели з рахунком 11:5 і активно намагалися збільшити відрив до "+7", фактично маючи шанс вирішити долю гри. Наш правий фланг знову демонстрував слабку гру, але, на диво, ми змогли піти на перерву з прийнятним відставанням у три очки - 14:17.
Рахунок не відображав реальну сумну ситуацію, а тим зазначеним вище дивом стало соло Комка. Спочатку наш досвідчений воротар закинув самостійно, і цей гол додав бусту і йому, і команді. І це ми ще не закинули в роздягальню!
Після перерви українці взяли себе в руки й змінили невдалий сценарій. Хоч і не відразу. Протягом другого тайму фарерці вийшли вперед на чотири м'ячі (24:20). Аж поки Турченко й Артеменко не ввімкнули артилерію. Комок продовжував сейвити, в потрібний момент активізувався Ільченко, а Терехов став героєм, тричі поспіль зупинивши острів'ян із семиметрової позначки.
Фінал матчу запам'ятався як один з найзворушливіших моментів в сучасній історії нашої команди. Ми діяли як єдиний організм, а вирішальний удар, немов грім, завдав наш лідер. Турченко спершу ефективно виконав свої обов'язки в обороні, а потім самостійно розв'язав головну інтригу неділі.
Браво, такого щирого задоволення від гри збірної не відчувалося близько п'яти років, ще з часів роботи Сергія Бебешка. Дякуємо команді за зимовий спокій, адже наступна офіційна зустріч відбудеться у березні в двоматчевій дуелі з Косово.
До слова, косовари змогли відібрати очки у Нідерландів (33:33), що, безсумнівно, ускладнить завдання легкої перемоги над цією невеликою балканською країною.
Україна: Терехов (2/2, 100%), Комок (11/42, 26%; 1 гол), Чудинов (не брав участі); Турченко (11/17), Артеменко (8/9), А. Онуфрієнко (5/5), Близнюк (5/12), Ільченко (2/4), Бурзак (1/2), Рагозін (1/2), Денисов (1/3), Черкащенко (0/3), Редькін, Паровінчак, Котюк, Савчук.
У цьому поєдинку також були зафіксовані кілька вражаючих досягнень:
Гол, забитий Іллею Близнюком, став 29-м для збірної України та водночас ювілейним — 5 000-м у історії чоловічої команди з 1993 по 2024 рік. Цей значущий рубіж "синьо-жовті" досягли за 198 матчів, маючи в своєму активі 80 перемог, 11 нічиїх і 107 поразок, а також 5006 забитих і 5060 пропущених голів.
Геннадій Комок – це один з шести голкіперів, які змогли забити за національну команду. Його здобуток налічує два голи, включаючи той, що він забив у ворота Румунії. Окрім цього, наш видатний воротар перевершив за кількістю зіграних матчів Вадима Бражника та Олега Великого, у яких по 52 гри. Наразі він ділить 8-ме місце в загальному рейтингу разом з Євгеном Жуком, у обох по 54 матчі.
* Захар Денисов став 14-м гравцем в історії збірної України, якому підкорилася позначка у 100 або більше закинутих м'ячів. Зараз у його активі 104 голи й 13-те місце в історичній таблиці. Наступний орієнтир - Сергій Бурка (120).
На завершення, за традицією, зробимо спробу проаналізувати дії кожного гравця окремо.
Терехов (№1). Вийшов на поле в дебютному матчі, але його єдиний сейв стався на початку гри. У зустрічі з Фарерами він став одним із тих, хто залишився в тіні, відбивши два пенальті і перешкодивши ще одному удару, що влучив у стійку. Чудово справляється з тиском і доводить, що його виклик до національної команди був обґрунтованим.
Комок (№55). Легенда команди, і розпоряджатися такими голкіперами - це справжній злочин. Повернення не стало миттєвим успіхом: у дебютному матчі не вдалося вразити ворота, але вже в другій грі він став співавтором важливої перемоги.
Чудинов (№16) дебютував у ролі третього голкіпера під час першого поєдинку, де трохи взаємодіяв з м'ячем. У грі проти Фарерів на поле не виходив. Наша думка, висловлена в прев'ю, залишилася незмінною, а навіть стала ще більш переконливою — у команді зараз зібрані найсильніші воротарі.
Черкащенко (№53). Правий півсередній не зміг реалізувати жоден з ударів у обох зустрічах: 0/1 та 0/3.
Редькін (№19) не зміг відзначитися у першій половині гри проти голландців (0/1). Він поки що виглядає недостатньо впевненим для вирішальних поєдинків. Його показник реалізації у національній команді наразі не досягає 50%. Відсутність конкурентів на його позиції дає йому шанс поборотися за місце в основному складі.
Рагозін (№8). Забив Фарерам (1/2), але разом з Редькіним ефективніше виглядали б за спинами топових Козакевича та Акіменка. В межах чесної конкуренції могли б перейняти досвід уже сформованих зірок європейського рівня. Ще один цікавий факт: Данило зрівнявся за кількістю забитих голів у збірній з батьком - Олегом. У обох по 7 м'ячів.
Савчук (№9). У дебютному матчі він не з'явився на полі, але в другому поєдинку взяв участь у кількох атаках. Він також є власником сертифіката, що дає право на участь у збірній.
Котюк (№4). Незважаючи на те, що Артеменко не отримував ігрового часу, у зустрічі з голландцями він заробив штрафний удар та зробив ключовий підбір. У матчі проти Фарерів з'явився лише на декілька миттєвостей наприкінці гри.
Паровинчак (№22) – єдиний новачок у складі збірної. Його дебют відбувся в матчах, де результати важливі як ніколи. Наразі він не готовий замінити чи навіть підмінити Денисова у грі. Безумовно, варто залучати молодих гравців, але це слід робити через товариські матчі та повноцінні тренувальні збори.
Денисов (№11). Лідер збірної та її мозок. Як тільки залишав майданчик, одразу виникало непорозуміння чи незнання, що потрібно робити в стаціонарі. 7/7 в Алмері - величезний плюс, у Вільнюсі сконцентрувався на ролі диригента. По суті, два якісних матчі збірної України - його рук справа.
Артеменко (№13). Фантастика. Один із тих, чия відсутність сильно б ударила по командній силі. Чисте задоволення від технічної та фізичної готовності. 13/13 + 8/9 - складно уявити обидва матчі без лівого крайнього та найкращого бомбардира першого "вікна". Хоча, що уявляти - достатньо згадати "омолодження" та березневі матчі з Естонією. Артеменко - найкращий правий вінгер усього відбірного "вікна" за версією ЄГФ. Звісно, як і за нашою.
Турченко (№17). 9 з 12 + 11 з 17, показник реалізації 69%. Основний атакуючий гравець і символ збірної України. Отримав найвищі оцінки за обидва поєдинки. Завдяки своїм зусиллям він приносить два очки для команди в матчі проти Фарерських островів.
Близнюк (№7) продемонстрував свою гру, виходячи на старт двічі: 8/19 з реалізацією лише 42% за два дні. Хоча він відповідає високому темпу команди, його рішення не завжди виявляються оптимальними. Крім того, його захист зазнав значного тиску. У матчі з Алмерою Ілля зазнав п'яти втрат — це стільки ж, скільки вся команда в Вільнюсі, взята разом. Він вміло забиває, отримує семиметрові кидки та робить передачі, але загальна ефективність у цьому "вікні" виявилася негативною. Серед лівшів у задній лінії він є найсильнішим і має великий потенціал. Ілля рухається в правильному напрямку, тому з нетерпінням чекаємо його на старті в березні, не лише в загальному складі, а й в основному.
Бурзак (№27) - це важлива фігура в команді. Він двічі виходив на поле в захисній лінії, надаючи можливість Денисову та Турченку діяти в атаці. Хоча деякі моменти потребують вдосконалення, Іван безсумнівно додає команді потужності.
Ільченко (№77). Хоча захисні навички не є його найголовнішою перевагою, він став важливою підтримкою у відсутність Гориги та Тютюнника. У нападі він демонструє себе як найсильніший лінійний нашої команди. Вміло реалізує моменти, заробляючи семиметрові. Два його голи у матчі проти фарерців суттєво сприяли загальному успіху.
Онуфрієнко (№23). Вражаюче відкриття двох днів змагань. ЄГФ, здається, не надає йому належної уваги, помилково фіксуючи кілька невдалих спроб. Насправді ж, показник Олександра вражає - 2/2 + 5/5, а також він заробив семиметровий для своєї команди. Його енергія та пристрасть до перемоги відчуваються навіть через екран.
Бражник проявив справжнє мистецтво управління грою під час матчу з Голландією. Хоча деякі незначні затримки зі змінами та тайм-аутами не вплинули на результат, команда зуміла здобути перемогу над серйозним суперником. Він дав можливість всім викликаним гравцям виявити свої сили на полі. В результаті, тренер успішно виконав основне завдання — здобув важливі два очки, фактично забезпечивши Україні місце на Євро-2026.
